Suchergebnisse

У статті розглянуто особливості розробки та реалізації освітньої політики в контексті реформи децентралізації в Україні. Головна мета статті – визначити основні напрями й труднощі розробки та реалізації освітньої політики в контексті реформи децентралізації в Україні. Цілями дослідження є узагальнення даних досліджуваної проблеми та виокремлення специфіки освітніх змін. Методологічним підґрунтям дослідження освітньої політики стали загальнонаукові методи емпіричного й теоретичного узагальнення, індукції й синтезу, методи порівняльного і правового аналізу. Так, зокрема, методи емпіричного й теоретичного узагальнення використано при з'ясуванні умов, специфіки та проблем проведення реформи децентралізації в Україні; дедукції та індукції, аналізу та синтезу – для виявлення системних проблем у сфері освіти. Результатом дослідження є теоретичне осмислення нормативно-правової бази з виокремленням проблемних моментів функціонування децентралізованої системи освіти в Україні. Визначено, що головним трендом сучасної освітньої політики є комерціалізація усіх аспектів навчання і виховання, який суттєво делегітимізує принцип рівного доступу до якісної освіти, що, в свою чергу, актуалізує пошук адекватних відповідей світового та національного освітніх просторів головними стейкхолдерами – державою, комерційними структурами та громадянським суспільством. Зроблено висновок, що громада і держава повинні спільно вирішувати питання створення стратегічних засад реформування освітнього процесу, контролю його якості, посилення соціального захисту всіх учасників, розширення мережі закладів освіти, підготовки та підвищення кваліфікації педагогічних та науково-педагогічних працівників, розробки систем мотивації праці. Особливу увагу звернуто на перспективи впровадження в життя концепції «Нової української школи» та створення мережі опорних шкіл ; В статье рассмотрены особенности разработки и реализации образовательной политики в контексте реформы деценнтрализации в Украине. Главная цель статьи – определить основные направления и трудности разработки и реализации образовательной политики в контексте деценрализации в Украине. Целями исследования есть обобщение данных исследуемой проблемы и выделение специфики образовательных изменений. Методологической основой исследования образовательной политики выступают общенаучные методы эмпирического и теоретического обобщения, индукции и синтеза, методы сравнительного и правового анализа. Так, в частности, методы эмпирического и теоретического обобщения использовано при определении условий, специфики и проблем проведения реформы децентрализации в Украине; дедукции и индукции, анализа и синтеза – для выявления системных проблем в сфере образования. Результатом исследования есть теоретическое осмысление нормативно-правовой базы с выделением проблемных моментов функционирования децентрализированной системы образования в Украине. Определено, что главным трендом современной образовательной политики есть коммерциализация всех аспектов обучения и воспитания, который существенно делегитимизирует принцип равного доступа к качественному образованию, что, в свою очередь, актуализирует поиск адекватных овтетов мирового и национального образовательных пространств главными стейкхолдерами – государством, коммерческими стурктурами и гражданским обществом. Сделан вывод, что сообщества и государство должны сообща решать вопросы создания стратегических основ реформирования образовательного пространства, контроля его качества, усиления социальной защиты всех участников, расширения сети учреждений образования, подготовки и повышения квалификации педагогических и научно-педагогических работников, разработки систем мотивации труда. Особенное внимание обращено на перспективы внедрения в жизнь концепции «Новой украинской школы» и создания сетей базовых школ ; The article deals with the peculiarities of the development and implementation of educational policy in the context of the decentralization reform in Ukraine. The main purpose of the article is to identify the main directions and difficulties of the development and implementation of educational policy in the context of the decentralization reform in Ukraine. The objectives of the article are to summarize the data of the problem under study and to distinguish the specifics of educational changes. The methodological basis for the study of educational policy includes general scientific methods of empirical and theoretical generalization, induction and synthesis, methods of comparative and legal analysis. Thus, the methods of empirical and theoretical generalization, in particular, are used to clarify the conditions, specifics and problems of the decentralization reform in Ukraine; deduction and induction, analysis and synthesis help to identify systemic problems in education. The result of the analysis is a theoretical understanding of the regulatory framework with the isolation of the problem points of the functioning of a decentralized educational system in Ukraine. It is determined that the main trend of modern educational policy is the commercialization of all aspects of education and training, which essentially delegitimizes the principle of equal access to quality education, which, in its turn, intensifies the search for adequate responses of the world and national educational spaces by the main stakeholders i.e. the state, commercial structures and civil society. Conclusion. It is concluded that the community and the state should jointly decide on the creation of strategic principles for reforming the educational process, monitoring its quality, strengthening the social protection of all participants, expanding the network of educational institutions, training and improving the skills of pedagogical and academic staff, and developing systems of labor motivation. The decentralized system of education functions through cooperation and coordination of the activities of many independent institutions, each of which has a legally defined scope of autonomy. Decentralization involves the creation of a governance system that, instead of vertical subordination, is based on the cooperation of independent institutions of different levels, governed by the provisions of the law. In Ukraine, this means that united communities, districts and regions will have autonomous, democratically elected bodies of local self-government, whose councils and executive bodies will act in accordance with the expectations of the local people who elected them. The autonomy of local authorities must be enshrined and guaranteed by law, and must be carefully defended by all stakeholders, including associations of local selfgovernment bodies. Particular attention is paid to the perspectives of implementing the concept of «New Ukrainian School» and the establishment of a network of reference schools. The components of the model of the «New Ukrainian School» should become a strategic basis for the development of a system of education in the united communities, which will cover not only the educational process but also the management of the entire educational network of the community as a whole (including the development and implementation of a plan for optimizing school networks)

In the article the peculiarities of national identity as a factor of effective state-changes and political modernization. It was concluded that a radical transformation of traditional structures and principles of identity leads to a change in the identity of society and is one of the important features of modernization. National identity is one of the most important factors in the formation of a political nation, the sustainable development of the political system, legitimizing state institutions.National identityis the sense of anationas a cohesive whole, as represented by distinctivetraditions,culture,languageand politics. National identity markers are those characteristics used to identify a person as possessing a particular national identity. These markers are not fixed but fluid, varying from culture to culture and also within a culture over time. Such markers may include common language or dialect, national dress, birthplace, family affiliation etc.Identity politics as a mode of organizing is closely connected to the concept that some social groups are oppressed (such as women,ethnic minorities,sexual minorities etc.), and that this makes one vulnerable tocultural imperialism, violence, exploitation, marginalization, or powerlessness. Identity politics starts from analyses of oppression to recommend a restructuring of the existing society.Identity politics is a phenomenon that arose first at the radical margins ofliberal democraticsocieties in which human rights are recognized, and the term is not usually used to refer to dissident movements within single-party or authoritarian states.Determining the directions and priorities of the national identity requires consideration of internal and external conditions of formation of the national community, its objective status and characteristics of the collective consciousness. A necessary condition for the establishment of adequate and modern Ukrainian identity is a reality model specification criteria person or nationality of cultural and historical phenomenon. ; В статье рассмотрены особенности национального самосознания как фактора эффективных государственних изменений и политической модернизации. Сделан вывод, что радикальная трансформация традиционных структур и принципов самоидентификации приводит к изменению идентичности всего общества и является одной из важных функций модернизации. Национальное самосознание выступает одним из важнейших факторов формирования политической нации, устойчивого развития политической системы, легитимации институтов государства. ; У статті розглянуто особливості національної самосвідомості як чинника ефективних державотворчих змін та політичної модернізації. Зроблено висновок, що радикальна трансформація традиційних структур і принципів самоідентифікації призводить до зміни ідентичності всього суспільства і є однією із важливих функцій модернізації. Національна самосвідомість виступає одним із найважливіших чинників формування політичної нації, стійкого розвитку політичної системи, легітимації інститутів держави.